Без зміни існуючих підходів до протидії захворюванню на туберкульоз зменшити кількість інфікованих неможливо
Попри зниження захворюваності на туберкульоз, епідемія в Україні не подолана, а протидія хворобі протягом останніх років була неефективною. Таких висновків дійшла Рахункова палата України за підсумками аудиту ефективності виконання заходів з протидії захворюванню на туберкульоз.
Як зазначається у звіті, впродовж останніх років в Україні спостерігається зменшення темпів захворювання на туберкульоз (з 67,6 випадку на 100 тис. населення у 2016 році до 60,1 випадку у 2019). Так, зменшилася кількість випадків чутливого до лікування та мультирезистентного (стійкого до двох препаратів) туберкульозу. Проте збільшилася частка хворих на туберкульоз з розширеною резистентністю (стійкого до більшості препаратів).
Рахункова палата звертає увагу, що рівень захворюваності, як і 25 років тому, перевищує епідемічний поріг – 50 випадків на 100 тис. населення. При цьому за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), близько 25% випадків захворювання на туберкульоз не виявляється. Це сприяє подальшому його поширенню.
Минулого року найвищі показники були в Одеській (138,5 випадку на 100 тис. населення), Дніпропетровській (79,1), Херсонській (77,9), Кіровоградській (75,3), Запорізькій (71,7) та Київській (71,3) областях.
Разом з тим зменшується смертність від туберкульозу – торік вона становила 8,7 випадку проти 9,5 випадку на 100 тис. населення у 2016 році.
За таких обставин Вищий орган аудиту звертає увагу на необхідність переглянути державну політику з протидії туберкульозу в Україні.
За висновками Рахункової палати, інформування населення щодо протидії захворюванню було неналежним. Це стало однією з причин низької ефективності лікування, стигматизації і дискримінації хворих, недостатньої мотивації до своєчасної діагностики та лікування.
Неналежною була також профілактика захворюваності. Так, МОЗ не володіє інформацією про результати обов’язкових профілактичних медоглядів на туберкульоз серед груп ризику та осіб, сфера діяльності яких може призвести до його поширення. А рівень виявлення хвороби під час таких оглядів, за даними обл(міськ)держадміністрацій, склав лише 0,2% від кількості обстежених осіб. Водночас в межах реформування закладів первинної медичної допомоги МОЗ не визначив алгоритм їх дій для попередження розвитку цього захворювання.
Також аудит засвідчив малий обсяг обстежень контактних осіб з хворими на туберкульоз. У 2018–2019 роках в Україні такий показник становив 1,4–1,6 контакту. У той же час ВООЗ рекомендує обстежувати 5–6 контактів на 1 випадок захворювання. Лікуванням охоплено відповідно 84 і 80% цієї категорії осіб з рекомендованого ВООЗ показника 100%.
Водночас показники успішності лікування, визначені ВООЗ, в Україні не досягнуті. Як приклад, ефективність лікування пацієнтів з чутливим до медичних препаратів туберкульозом, які розпочали його у 2016–2018 роках, складала 73%–74%, рекомендований показник – 85%. Основні причини низької ефективності – невдале або перерване лікування та смерть хворих на туберкульоз від супутніх захворювань.
Разом з тим медико-соціальний супровід (підтримка пацієнта для недопущення переривання лікування) суттєво покращував ефективність лікування. Однак аудитори вказують на недосконалі критерії відбору пацієнтів для такого супроводу.
Як засвідчив аудит, МОЗ та «Центр громадського здоров’я» протягом 2018–2019 років не здійснили перехід від донорського фінансування програм з протидії туберкульозу до фінансування їх коштами держбюджету.
Отже, існують ризики неналежного фінансування боротьби із захворюванням в подальшому, якщо обсяг безповоротної допомоги Глобального фонду буде зменшуватися. У 2018–2020 роках на протидію туберкульозу фонд надав $55,6 мільйона. При цьому МОЗ не моніторило використання допомоги.
За висновком аудиторів, МОЗ та «Центр громадського здоров’я» не мають інформації про загальний обсяг коштів, використаних протягом 2018–2019 на протидію туберкульозу. Установи також належно не моніторили забезпеченість потреби регіонів України в засобах для діагностики та лікування хвороби.
Як наслідок, через закінчення терміну придатності ліки від туберкульозу, закуплені коштом Глобального фонду на 20,9 млн грн та державного бюджету – на 1,7 млн грн, не були використані. Окрім того, існує ризик невикористання ліків ще на 52,8 млн грн до завершення терміну придатності, придбаних за бюджетні кошти.
Варто зазначити, що кількість протитуберкульозних закладів у межах їх реформування протягом 2018–2019 років зменшилася з 169 до 137, а ліжковий фонд скоротився на 3 371 ліжко (16%). У 2020 році планується скорочення ще 3 254 ліжок (29%).
У той же час нова модель фінансування за надані медичні послуги створює ризики закриття протитуберкульозних закладів у зв’язку з недостатністю коштів місцевих бюджетів на їх утримання. А це може обмежити доступ хворих до медичної допомоги та погіршити епідемічну ситуацію в країні.
Рахункова палата зазначає, що без зміни існуючих підходів до протидії захворюванню на туберкульоз неможливо досягнути цільових показників Глобальної стратегії ВООЗ «Покласти край туберкульозу» на 2016–2035 роки. Йдеться про зменшення рівня захворюваності нижче 10 випадків на 100 тис. населення, зменшення кількості смертей від туберкульозу на 95% і зниження показника захворюваності на 90% в порівнянні з 2015 роком.
Нагадаємо, упродовж січня–червня 2020 року в Україні від різних видів захворювань померло 287 010 чоловік.
